Як фізіологічні системи пов'язані та посилюють одна одну
12. Чек-листи
Щоденник спостережень, аналізи, червоні прапорці, управління середовищем
Навіщо перевіряти здоров'я, коли здається, що проблема в поведінці
Частіше підвищена збудливість — поведінкова проблема. Але в деяких собак є фізіологічна основа. Перевірка фізіології виявляє ці випадки, і стає зрозуміло, чому корекція поведінки буксує. Це економить час і знімає провину з власника (і зі спеціаліста, до речі, теж).
Фізіологія задає фон, на якому формується поведінка. Коли в собаки хронічний біль, вона захищає себе і простір навколо. Біль зникає, захисні патерни можуть лишитися, але тепер із ними можна працювати. Без болю собака здатна вчитися новому, а не тільки рятуватися від неприємного.
Цей текст не про те, як лікувати. Він про те, як влаштовані процеси всередині собаки. Коли розумієш механізм, інакше дивишся на поведінку. Роздратування зникає, лишається розуміння. І конкретні точки, які можна перевірити.
Тут немає історій із практики. Вони відволікають від головного — від розуміння того, що відбувається з вашим собакою. Кейси спрощують: "у того допомогло, значить і в мого допоможе". У кожного собаки свій набір систем, свій каскад порушень. Ваше завдання — навчитися бачити, розуміти, що відбувається з вашим собакою або з тим, із ким працюєте.
Важливі обмеження:
Матеріал не замінює консультації ветеринара
Завжди виключайте медичні причини поведінкових проблем
Усі призначення робить ветеринар, а не спеціаліст із поведінки
Як фізіологія впливає на збудливість: сім систем
Сім фізіологічних систем визначають, наскільки легко нервова система переходить у режим збудження і як швидко повертається до спокою. Коли одна або кілька систем порушені, собака живе в стані постійної готовності до загрози. Зовні це виглядає як поведінкова проблема, але коріння у фізіології.
Системи:
Біль і пам'ять про біль
Вісь кишечник-мозок-мікробіота
Гормональна регуляція
Нейромедіаторні системи
Сенсорна обробка
Циркадіанна регуляція
Метаболічна регуляція
Системи не працюють ізольовано. Вони пов'язані, впливають одна на одну, створюють каскади. Хронічний біль активує вісь стресу. Надлишок кортизолу руйнує бар'єр кишечника. Токсини з кишечника викликають запалення в мозку. Запалення порушує роботу медіаторів. Усе це змінює поведінку.
Далі кожна система описана окремо: як працює, що порушується, як це виглядає ззовні. Наприкінці — діагностичний алгоритм і терапевтичні стратегії.
1. Біль і пам'ять про біль
Як працює процес
Коли тканини пошкоджуються, вивільняються речовини, які активують больові рецептори (ноцицептори). Головні медіатори: простагландини, гістамін, серотонін (у місці пошкодження він посилює біль), нейропептиди.
Ці речовини знижують поріг активації рецепторів. Температурний рецептор, який у нормі спрацьовує при 42°C, після сенситизації активується вже при 35°C (температурі тіла). Будь-який дотик сприймається як опік.
Коли біль довго не проходить, нервова система його запам'ятовує. Лікарі називають це центральною сенситизацією — біль, який запам'ятало тіло. Рецептори глутамату в спинному мозку стають надчутливими. Нейрони реагують на слабкі сигнали так, як мають реагувати на сильні. Іноді вони збуджуються без зовнішнього стимулу — біль виникає через активність самої нервової системи, а не від пошкодження.
Що це означає для собаки
Коли біль запам'ятався, собака живе в спотвореній реальності. Легкий дотик активує ті самі мозкові центри, що й удар. Звук миски об підлогу може сприйматися як больовий стимул: один тип відчуттів запускає інший.
Гладимо собаку по спині, вона здригається й іде. Ми думаємо: образилася, не хоче спілкуватися. А її нервова система в цей момент отримала сигнал, ідентичний удару. Вона не відкидає, вона рятується.
Хронічна активація больової системи виснажує власні механізми контролю болю. Організм виробляє менше природних опіоїдів, серотоніну та норадреналіну в центрах, які пригнічують біль. Він втрачає здатність самостійно справлятися з дискомфортом.
Як розпізнати
Тести, які можна провести:
Зниження порогу чутливості: на легкий дотик собака реагує, як на сильний тиск
Часова сумація: біль посилюється, коли кілька разів підряд торкаєшся того самого місця
Розширення зони болю: дискомфорт поширюється далі за місце пошкодження
Поведінкові ознаки:
Гіпералгезія — надмірна реакція на больовий стимул
Алодинія — больова реакція на небольовий стимул (собака здригається від дотику до здорової ділянки)
Гіперпатія — відстрочений, посилений, тривалий біль після короткого впливу
Спонтанний біль без видимої причини
Навіщо це знати: агресія, коли берете на руки, або різка реакція на шум — не характер, а захист від болю, який мозок чекає заздалегідь.
2. Вісь кишечник-мозок-мікробіота
Як це працює
Мікробіота кишечника виробляє речовини, які діють на нервову систему:
ГАМК гальмує нервову систему. Лактобактерії та біфідобактерії виробляють ГАМК у кишечнику. Вона не проникає в мозок напряму, але через блукаючий нерв передає сигнал мозку: синтезуй більше власної ГАМК.
Серотонін: до 90% виробляється в кишечнику, але цей серотонін не проникає в мозок. Він регулює моторику кишечника і через блукаючий нерв впливає на роботу мозку. Мозок синтезує свій серотонін із триптофану — амінокислоти, яка надходить з їжею.
Короткошланцюгові жирні кислоти (КЖК): бутират та інші. Бактерії виробляють їх при ферментації клітковини.
КЖК проникають із крові в мозок, впливають на роботу мікроглії — імунних клітин мозку. У нормі мікроглія захищає мозок від інфекцій і прибирає пошкоджені нейрони. Бутират блокує ферменти запалення, знижує продукцію запальних молекул у центральній нервовій системі.
Коли мікробіота порушена (дисбіоз), руйнується бар'єр кишечника. Токсини бактерій потрапляють у кровотік, активують рецептори на мікроглії, запускають запалення в мозку. Проникний бар'єр кишечника пов'язаний із зростанням циркулюючих запальних молекул, це змінює поведінку.
Вагусний шлях — прямий зв'язок
Блукаючий нерв (вагус) на 80% складається з волокон, які передають сигнали від органів до мозку. Нервова система кишечника через блукаючий нерв повідомляє мозку, які бактерії в кишечнику. Сигнали йдуть у ядро стовбура мозку, звідти в гіпоталамус, мигдалину, префронтальну кору.
Певні штами лактобактерій через стимуляцію блукаючого нерва перебудовують рецептори ГАМК у корі та гіпокампі. Якщо перерізати блукаючий нерв, пробіотики перестають знижувати тривожність. Це доказ прямого нервового зв'язку кишечника й мозку.
Імунна сигналізація
Мікробіота впливає на те, як дозрівають імунні клітини мозку (мікроглія). Бактерії виробляють речовини, які визначають, як ці клітини працюватимуть. У тварин без мікробіоти мікроглія лишається незрілою, через це порушується обрізання синапсів (видалення зайвих зв'язків між нейронами) — виникають поведінкові аномалії.
Дисбіоз активує один тип лімфоцитів, які переходять у центральну нервову систему й виробляють запальні молекули. Ці молекули порушують цілісність бар'єра між кров'ю та мозком, посилюють збудливість нейронів, змінюють передачу сигналів глутаматом (головний збуджуючий медіатор).
Міняємо корм — через тиждень собака тривожніша. Або навпаки: перейшли на інший раціон, і вона раптом спокійніше реагує на дзвінок у двері. Ми не пов'язуємо це з їжею, шукаємо причини в поведінці. А змінилася хімія мозку через кишечник.
Практичний сенс: зміна корму може змінити поведінку. Це не містика й не випадковість — кишечник напряму впливає на роботу мозку. Хронічна діарея або закреп не просто дискомфорт, це змінює нейрохімію.
3. Гормональна регуляція
Вісь стресу
Хронічний стрес ламає систему, яка має вимикати кортизол. Ця система працює ланцюжком: ділянка мозку (гіпоталамус) дає команду, гіпофіз передає її наднирникам, наднирники викидають кортизол. Лікарі називають цей ланцюжок віссю гіпоталамус-гіпофіз-наднирники.
У нормі працює зворотний зв'язок: кортизолу стало багато — мозок отримує сигнал і зупиняє його вироблення. Рецептори кортизолу в гіпокампі (частина мозку, яка відповідає за пам'ять і контроль стресу) вловлюють високий рівень і гальмують весь ланцюжок.
Але хронічний стрес порушує цей зворотний зв'язок. Рецептори кортизолу в гіпокампі втрачають чутливість. Кортизол перестає гальмувати сам себе. Гормон стресу лишається високим постійно.
Надлишок кортизолу:
Активує мікроглію в префронтальній корі (центр контролю поведінки) — імунні клітини мозку переходять у режим запалення
Знижує утворення нових нейронів у гіпокампі (структура, важлива для навчання)
Порушує формування пам'яті
Руйнує відростки нейронів у гіпокампі, який пов'язує інформацію
Собака живе в стані постійного очікування чогось поганого. Ми бачимо це як "нервозність" або "недовіру". Але її мозок фізично змінений надлишком кортизолу — зруйновані структури, які мають гальмувати реакції.
Гормони щитоподібної залози
Т3 і Т4 регулюють роботу генів. У центральній нервовій системі вони впливають на:
Мієлінізацію — ізоляцію нервових волокон, від неї залежить швидкість проведення імпульсів
Синтез білків, які допомагають нейронам рости й виживати
Активність ферменту, що розщеплює серотонін і дофамін
Коли щитоподібна залоза працює надмірно (гіпертиреоз), підвищується чутливість адренорецепторів. Звичайний рівень норадреналіну викликає надмірну відповідь симпатичної системи: тахікардію, тремор, гіперзбудливість.
Коли щитоподібна залоза працює недостатньо (гіпотиреоз), знижується щільність одного типу серотонінових рецепторів у гіпокампі. Протитривожна система порушується, зростає дратівливість. У собак гіпотиреоз трапляється частіше, ніж гіпертиреоз, тому дратівливість і млявість — часті симптоми.
Навіщо це знати: агресія або тривожність можуть йти від гормонального дисбалансу, а не поганого виховання. Собака не обирає таку поведінку — її нервова система постійно чекає на загрозу або, навпаки, загальмована.
4. Нейромедіаторні системи
Дофамін і серотонін
Дофамін регулює мотивацію, увагу та контроль рухів. Коли баланс порушений, собака імпульсивна, не може зосередитися. Є генетичні варіанти рецепторів дофаміну в собак — вони визначають, наскільки легко виникає імпульсивність. Але генетичні тести рідко потрібні: діагностика будується на симптомах, а не на генах.
Серотонін виробляється в центрах стовбура мозку, проектується в усі ділянки. Є варіанти гена транспортера серотоніну — вони впливають на повернення медіатора назад у нейрон. Короткий варіант гена пов'язаний із підвищеною тривожністю та агресією в собак.
Ключовий фермент синтезу серотоніну в мозку залежить від кількості триптофану (амінокислота з їжі) та кофактора (речовина, без якої фермент не працює). Запалення виснажує цей кофактор, знижуючи виробництво серотоніну.
Глутаматне перевантаження
Глутамат — головний медіатор, який збуджує нейрони. Стрес і запалення порушують роботу транспортерів на астроцитах (клітини, які прибирають глутамат із простору між нейронами). Медіатора стає більше.
Надлишок глутамату активує рецептори, це викликає швидку деполяризацію нейронів і вхід кальцію в клітину. Перевантаження кальцієм запускає ексайтотоксичність — токсичність від збудження. Нейрони пошкоджуються й гинуть. Менші концентрації не вбивають, але викликають гіперзбудливість, зниження порогу судомної готовності, порушення когнітивних функцій.
Один собака спокійно лежить, коли за вікном гавкають — встав, подивився, ліг назад. Наш підскакує від кожного звуку й не може повернутися в стан спокою. Справа не в тому, що ми погано його виховуємо. Баланс між збудженням і гальмуванням у його мозку порушений.
Практичний сенс: один собака спокійно реагує на стимули, а інший "заводиться з пів-оберта" не через характер чи дресирування. Баланс медіаторів визначає, наскільки легко нервова система збуджується.
5. Сенсорна обробка
Порушення фільтрації стимулів
У високочутливих собак виявлено порушення електричних коливань між таламусом і корою. Таламус — частина мозку, через яку проходять усі сигнали від органів чуття, перед тим як потрапити в кору. Він працює як фільтр: пропускає важливе, блокує несуттєве.
У спокої в таких собак переважають повільні ритми замість нормальних. Це стан "передактивації" — мозок заздалегідь увімкнений, постійно готовий до обробки стимулів.
Спеціальне ядро таламуса в нормі фільтрує несуттєві стимули через гальмівні нейрони. Коли ці нейрони не працюють, фільтрація порушується — усі стимули досягають кори з однаковою інтенсивністю. Мозок не розрізняє важливе й фоновий шум.
Порушення звикання
Звикання — зниження відповіді на стимул, що повторюється. У гіперчутливих собак цей механізм порушений на кількох рівнях:
Гальмування в спинному мозку перед передачею сигналу вище
Коркове гальмування через певні типи гальмівних нейронів
Мозочковий контроль сенсорних входів
Кожен стимул сприймається як новий. Звук машини, що проїжджає, викликає таку саму реакцію сотий раз, як і перший. Механізм "це вже знайоме, можна ігнорувати" не працює.
Ми сидимо в кафе, навколо шум, але можемо зосередитися на розмові. Фонові звуки стають фоном. У собаки цей фільтр не працює. Кожен звук для неї на передньому плані, однаково гучний, однаково вимагає уваги. Через 10 хвилин на вулиці вона виснажена — не від фізичного навантаження, а від неможливості відсіяти несуттєве.
Навіщо це знати: собака не обирає реагувати на кожен шурхіт. Її мозок не здатний відфільтрувати несуттєві стимули. Це не невихованість, це особливість сенсорних систем. Потрібно управляти оточенням, а не карати за реакції.
6. Циркадіанна регуляція
Внутрішній годинник
Головний годинник мозку знаходиться в гіпоталамусі. Кілька генів працюють у циклі й створюють 24-годинний ритм. Ці гени регулюють:
Вироблення мелатоніну в шишкоподібній залозі
Секрецію кортизолу за добовим патерном
Температуру тіла
Активність медіаторних систем
Коли сон порушується, збивається робота цих генів. Результат:
Інверсія ритму кортизолу: пік вночі замість ранку
Зниження амплітуди коливань мелатоніну
Пам'ять не закріплюється у фазі швидкого сну
Токсичні білки накопичуються в мозку (так, у собак теж)
Тиск сну
Аденозин накопичується під час неспання, зв'язується з рецепторами, пригнічує активність нейронів, які підтримують неспання. Це створює потребу в сні.
Хронічне недосипання призводить до:
Зниження чутливості рецепторів аденозину
Активнішої роботи системи неспання
Порушення балансу між збудженням і гальмуванням у центрі сну
Результат: собака не може ні нормально спати, ні нормально неспати. Постійний стан напівзбудження з періодичними зривами у виснаження або гіперактивність.
Цуценя носиться квартирою о десятій вечора. Ми думаємо: не втомилося, треба довше гуляти. Додаємо годину прогулянки — стає тільки гірше. Воно перезбуджене до точки, коли нервова система не може перейти в режим сну. Йому не потрібно більше активності, потрібна допомога, щоб вимкнутися.
Практичний сенс: цуценя або молодий собака "не може заспокоїтися" часто не від надлишку енергії, а від недосипання. Перезбуджений собака не здатний заснути, хоч виснажений. Йому потрібна допомога відновити ритм, а не ще більше активності.
7. Метаболічна регуляція
Глюкоза та робота мозку
Мозок споживає п'яту частину всієї глюкози організму. Коли глюкоза падає, першими страждають:
Префронтальна кора (контроль поведінки)
Гіпокамп (формування пам'яті)
Мигдалина (емоційна регуляція)
Коли глюкоза падає нижче критичного рівня, вмикається контррегуляторна відповідь — організм викидає гормони, які підвищують цукор: глюкагон, адреналін, норадреналін, кортизол, гормон росту.
Ці гормони не тільки підвищують глюкозу, але й викликають тремор, тахікардію, потовиділення на подушечках лап, агресію. Собака в гіпоглікемії агресивний не тому, що злий, його організм увімкнув режим виживання.
Собака поснідав, до вечері нічого. Перед годуванням він огризається на іншого собаку, хапає іграшку й не віддає, гарчить, коли ми проходимо повз. Ми думаємо: агресія до співродичів, ресурсна охорона. А це режим виживання — мозок без глюкози вмикає захист.
Кетони як альтернатива
Коли організм звикає до низьковуглеводної дієти, печінка виробляє кетонові тіла. Вони проникають у мозок через спеціальні транспортери. Кетони — ефективніше паливо, знижують оксидативний стрес, запускають вироблення білків, які допомагають нейронам рости й виживати, стабілізують мембрани нейронів.
У деяких собак перехід на кетогенну дієту знижує збудливість та покращує когнітивні функції. Але перехід має бути поступовим — різка зміна викликає тимчасове погіршення із симптомами, що нагадують грип.
Навіщо це знати: агресія перед годуванням або через кілька годин після їжі може йти від коливань глюкози. Режим годування не питання зручності, він впливає на стабільність нервової системи.
Діагностичний алгоритм
Перевірка фізіології йде від простого до складного: домашнє спостереження → базові аналізи → розширена панель → інструментальна діагностика.
Домашнє спостереження
Перед візитом до ветеринара зберіть дані про біль, сон, травлення, поведінку в динаміці. Записуйте факти 3-7 днів: коли гірше, коли краще, зв'язок із їжею та навантаженням. Конкретні спостереження замість "іноді нервує" — основа для діагностики.
УЗД, рентген, МРТ призначають, коли аналізи показують відхилення або є конкретні симптоми: біль під час руху, неврологічні ознаки, підозра на об'ємні утворення. Це не перша лінія діагностики — її призначають за результатами огляду й аналізів.
Практичний сенс: об'єктивні дані замість припущень. Можна роками коригувати "тривожність", яка насправді гіпертиреоз. Або "агресію", яка хронічний біль у хребті. Діагностика відсікає фізіологічні причини й показує, з чим працювати.
Важливо: Усі призначення робить ветеринар. Тут описані принципи — що може використовуватися й чому. Конкретні препарати, дози, тривалість визначає лікар з урахуванням стану вашого собаки.
Корекція болю
Медикаментозна підтримка
Нестероїдні протизапальні блокують фермент, який виробляє медіатори запалення. Вони знижують біль у місці пошкодження.
Препарати, які блокують передачу нервових сигналів при хронічному болю, зменшують глутамат — головний збуджуючий медіатор. Вони діють на рівні спинного мозку, знижуючи передачу больового сигналу вище.
Коли біль запам'ятався (центральна сенситизація), потрібні препарати, які блокують рецептори глутамату. Вони перебудовують роботу нервової системи, знижуючи надмірну чутливість.
Акупунктура активує власні механізми придушення болю — стимулює викид ендорфінів і вмикає низхідні гальмівні шляхи.
Дозоване фізичне навантаження стимулює вироблення ендорфінів, але без перевантаження. Важливий баланс: достатньо, щоб запустити механізми знеболення, але не настільки, щоб посилити запалення.
Навіщо це знати: зникає фоновий дискомфорт, який спотворює сприйняття. Собака, який не чекає болю від кожного руху, здатний навчатися новим патернам поведінки.
Пребіотики: інулін та інші речовини — субстрати для росту корисних бактерій. Вони не перетравлюються в тонкому кишечнику, доходять до товстого, де бактерії їх ферментують.
Пробіотики з доведеною ефективністю:
Певні штами лактобактерій знижують тривожність через стимуляцію блукаючого нерва. Не всі лактобактерії працюють однаково — важливий конкретний штам.
Біфідобактерії виробляють ГАМК у кишечнику. Хоча ця ГАМК не проникає в мозок, через блукаючий нерв вона сигналізує мозку синтезувати більше власної ГАМК.
Ентерококи відновлюють бар'єр кишечника, знижуючи проникність. Коли бар'єр відновлюється, менше токсинів потрапляє в кровотік.
Постбіотики: короткошланцюгові жирні кислоти напряму, без бактеріальної ферментації. Їх можна давати у вигляді добавок — бутират та інші КЖК проникають у мозок і впливають на роботу мікроглії.
Ветеринар підбере пробіотик із доведеною ефективністю для нервової системи — не всі штами працюють однаково. Важлива документація: який штам, у якій дозі, які дослідження підтверджують ефект.
Практичний сенс: прямий зв'язок кишечника й мозку відновлюється. Може стати краще через тижні — мікробіоті потрібен час, щоб заселити кишечник і почати впливати на нервову систему.
Попередники серотоніну — речовини, з яких організм синтезує медіатор. Триптофан (амінокислота з їжі) перетворюється на серотонін, але для цього потрібні кофактори.
Донор метильних груп для синтезу моноамінів (серотонін, дофамін, норадреналін). Без метильних груп синтез медіаторів сповільнюється.
Вітаміни групи В — кофактори ферментів, які створюють медіатори. Особливо важливі В6, В12, фолієва кислота. Дефіцит будь-якого з них знижує виробництво серотоніну та дофаміну.
Модулятори
Амінокислота з чаю (L-теанін) підвищує ГАМК, знижує глутамат. Вона проникає через бар'єр крові й мозку, впливає на баланс між збудженням і гальмуванням.
Адаптогени рослинного походження відновлюють роботу осі стресу. Вони не блокують кортизол напряму, а допомагають рецепторам відновити чутливість — зворотний зв'язок починає працювати.
Речовини, які сповільнюють розпад серотоніну та норадреналіну, продовжують їхню дію. Медіатора виробляється стільки само, але він довше лишається активним.
Навіщо це знати: підтримка систем, які регулюють збудливість зсередини. Це не "заспокійливе" у побутовому сенсі — будівельний матеріал для медіаторів.
Яскраве світло вранці (більше 10 000 люкс — одиниця яскравості світла) пригнічує мелатонін, дає сигнал "день почався". Шишкоподібна залоза перестає виробляти мелатонін, вмикається система неспання.
Приглушене світло після заходу сонця стимулює виробництво власного мелатоніну. Яскраве світло ввечері пригнічує мелатонін, зсуває ритм — собака пізніше засинає.
Повна темрява вночі — глибокі фази сну закріплюються. Навіть невелика кількість світла (від нічника, вуличного ліхтаря) пригнічує мелатонін, знижує якість сну.
Мелатонін
Низькі дози ефективніші за високі для відновлення ритму. Високі дози працюють як снодійне, низькі — як сигнал для внутрішнього годинника. Дозування визначає ветеринар. Давати за 30 хвилин до сну.
Режим активності
Фізичне навантаження в першій половині дня — аденозин накопичується до вечора, створює потребу в сні. Інтенсивне навантаження ввечері активує систему неспання, заважає заснути.
Практичний сенс: природний цикл неспання й сну відновлюється. Собака, який висипається, здатний контролювати реакції. Недосипання — прямий шлях до імпульсивності та дратівливості.
Розірвати каскад можна на будь-якому етапі, але ефективніше на кількох одночасно. Прибрати біль, підтримати мікробіоту, відновити сон — три точки входу, які посилюють одна одну.
Навіщо це знати: усунення однієї проблеми не завжди вирішує все відразу. Системи встигли зв'язатися, створити петлі позитивного зворотного зв'язку. Потрібен час, щоб вони повернулися до балансу.
Висновок
Підвищена збудливість не діагноз, а симптом. За ним десятки фізіологічних процесів, кожен потребує свого підходу.
Ігнорування фізіології під час роботи з поведінкою як будівництво на болоті. Можна, але недовговічно й затратно.
Розуміння механізмів дозволяє:
Цілеспрямовано діагностувати: не гадати, а перевіряти конкретні системи
Обґрунтовано лікувати: знати, на що впливати й чому
Реалістично оцінювати терміни: розуміти, скільки часу потрібно кожній системі, щоб відновитися
Говорити з ветеринаром однією мовою: пояснювати не "собака нервовий", а "підозрюю дисфункцію щитоподібної залози, ось патерн симптомів"
Робота з поведінкою все одно потрібна. Фізіологія створює фундамент — стабільну основу, на якій можна будувати нові патерни. Але коли фізіологічні причини зникають, старі звички не зникають самі. Їх потрібно коригувати, але тепер це можливо.
Головне, що дає цей текст — не рецепти лікування, а розуміння внутрішньої реальності собаки. Коли знаєш, що легкий дотик може сприйматися як удар, що звук активує ті самі центри, що біль, що нездатність заспокоїтися не впертість, а порушення роботи систем сну, змінюється погляд на поведінку.
Роздратування зникає, лишається конкретне завдання: знайти, яка система порушена, і допомогти їй відновитися. Після цього робота з поведінкою стає можливою. Не замість фізіології, а після неї.
Чек-листи
Чек-лист №1: Щоденник спостережень (що записувати вдома 3-7 днів)
Як користуватися цим чек-листом:
Не треба заповнювати все відразу. Почніть із трьох пунктів, які здаються важливими для вашого собаки. Решту — якщо побачите зв'язок.
Записуйте конкретні факти, а не оцінки: не "нервував", а "гавкав 5 хвилин після дзвінка в двері, тремтів". Не "погано спав", а "прокидався 3 рази за ніч, кожен раз міняв позу".
Ці записи допоможуть ветеринару побачити патерн. Замість "іноді агресивний" ви покажете: "огризається щодня перед вечірнім годуванням, через 8-10 годин після ранньої їжі".
Біль і дискомфорт
Реакція на дотики:
Які зони тіла собака не дає торкатися
Чи здригається при легкому дотику
Чи напружується, коли гладите по спині, холці, крупі
Чи реагує на дотик до живота, лап, хвоста
Рух:
Чи кульгає після сну (перші 5-10 хвилин)
Чи уникає рухів, які раніше робив (стрибки на диван, підйом сходами)
Чи міняє позу уві сні часто
Чи переносить вагу рівномірно на всі лапи в спокої
Поза та напруження:
Сутула спина в спокої
Підібраний хвіст без видимої причини
Напружені м'язи шиї, плечей
Тремтіння без холоду або страху
Сон
Кількість:
Скільки годин спить на добу (норма дорослого собаки 12-14 годин, цуценяти до 18-20)
Дрімає чи спить глибоко
Чи прокидається вночі
Якість:
Чи легко засинає (скільки часу потрібно, щоб заснути після укладання)
Смикається, скавчить, гарчить уві сні
Часто міняє позу
Прокидається бадьорим чи млявим
Режим:
О котрій годині засинає ввечері
О котрій годині прокидається вранці
Чи є денний сон (коли і скільки)
Травлення
Апетит:
Їсть жадібно чи мляво
Чи відмовляється від їжі (коли, як часто)
Чи шукає неїстівне (траву, землю, каміння)
Стілець:
Консистенція (оформлений, м'який, рідкий)
Частота (скільки разів на день)
Колір, запах (різкі зміни)
Слиз, кров, неперетравлена їжа
Інші симптоми:
Блювання (коли, чим, як часто)
Бурчання в животі
Гази (запах, частота)
Їсть траву (коли — до чи після їжі)
Поведінка в динаміці
Коли гірше:
Час доби (ранок, вечір, ніч)
До чи після їжі (скільки часу пройшло)
До чи після прогулянки
Після сну або перед сном
У певні дні тижня
Коли краще:
Після сну
Після їжі
У спокої вдома
На прогулянці в тихому місці
Зв'язок із навантаженням:
Як поводиться після довгої прогулянки (спокійніше чи збудженіше)
Чи може заспокоїтися після гри (скільки часу потрібно)
Чи є "друге дихання" ввечері після активного дня
Фізичні симптоми
Зміни:
Спрага (п'є більше або менше звичного)
Сечовипускання (частіше, рідше, колір сечі)
Вага (схуд, поправився за останній місяць)
Шерсть (випадає, тьмяна, лупа)
Шкіра (розчухи, почервоніння, сухість)
Дихання:
Частота дихання в спокої (норма 10-30 вдихів на хвилину)
Важке дихання без навантаження
Скільки часу потрібно, щоб дихання відновилося після прогулянки
Чек-лист №2: Які аналізи обговорити з ветеринаром
Як користуватися цим чек-листом:
Діагностика йде покроково. Спочатку базова панель — вона виключає головні проблеми. Якщо там все в нормі, але симптоми є, розширена панель. Не треба робити все відразу — це дорого й часто зайве.
Покажіть ветеринару щоденник спостережень і цей список. Разом вирішите, з чого почати. Ветеринар може додати аналізи, яких немає в списку, або прибрати непотрібні — він бачить вашого собаку й знає, що важливіше.
Базова панель (перша лінія)
Загальний аналіз крові:
Лейкоцити (запалення, інфекція)
Еритроцити, гемоглобін (анемія)
Тромбоцити (згортання)
Біохімія крові:
Глюкоза (гіпоглікемія, діабет)
АЛТ, АСТ (функція печінки)
Креатинін, сечовина (функція нирок)
Загальний білок, альбумін (харчування, синтез білка)
Електроліти (натрій, калій, хлор)
Гормони щитоподібної залози:
Загальний Т4 (гіпо- або гіпертиреоз)
Тиреотропний гормон (ТТГ) — якщо Т4 на межі норми
Кортизол:
Базальний кортизол вранці
Або тест із дексаметазоном (коли є підозра на синдром Кушинга)
Розширена панель (якщо базова в нормі, але симптоми є)
Системне запалення:
С-реактивний білок
Фібриноген
Метаболізм глюкози:
Фруктозамін (середній рівень глюкози за 2-3 тижні)
Інсулін натще (інсулінорезистентність)
Кофактори медіаторів:
Вітаміни групи В (В6, В12, фолієва кислота)
Магній
Цинк
Мікробіота:
Аналіз калу на дисбіоз
Короткошланцюгові жирні кислоти в калі (якщо доступно)
Гормони (розширена панель):
Вільний Т4 (активна форма)
Т3 (якщо є симптоми, але Т4 у нормі)
Антитіла до щитоподібної залози (аутоімунний тиреоїдит)
Інструментальна діагностика (за показаннями)
УЗД черевної порожнини:
Наднирники (пухлини, гіперплазія)
Печінка (структура, розмір)
Підшлункова залоза
Рентген:
Хребет (спондильоз, протрузії, компресія нервів)
Суглоби (артрит, дисплазія)
МРТ головного мозку (при неврологічних симптомах):
Пухлини
Гідроцефалія
Запальні процеси
Чек-лист №3: Червоні прапорці (коли починати з ветеринара)
Як користуватися цим чек-листом:
Якщо ви бачите одну або кілька ознак із цього списку, почніть із ветеринара, а не зі спеціаліста з поведінки.
Це не означає, що робота з поведінкою не потрібна. Це означає, що спочатку треба виключити фізіологічні причини. Інакше корекція поведінки може не спрацювати — ви навчатимете собаку справлятися з тим, що йде від болю або гормонального збою.
Швидкість зміни поведінки
Поведінка змінилася різко — за дні або тижні, а не місяці
Собака був спокійним, став збудливим без видимих зовнішніх причин
Або навпаки: активний став млявим і дратівливим
Нестабільність результатів
Працюєте над поведінкою 2-3 місяці — результатів немає
Є покращення, але вони нестабільні без зв'язку із зовнішніми факторами
Собака то краще, то гірше, і ви не можете знайти закономірність
Фізичні симптоми
Зміна апетиту (їсть менше або жадібно)
Зміна спраги (п'є більше звичного)
Проблеми з травленням довше тижня (діарея, закреп, блювання)
Втрата або набір ваги без зміни раціону
Зміни шерсті або шкіри (випадіння, лупа, розчухи)
Біль і рух
Здригається від дотиків
Не дає торкатися певних зон тіла
Кульгає після сну
Уникає рухів, які раніше робив (стрибки, сходи)
Часто міняє позу уві сні
Неврологічні ознаки
Судоми або посмикування
Порушення координації
Нахил голови
Ходіння колами
Зміна розміру зіниць
Вік і порода
Вік старше 7 років + зміна поведінки (виключити вікові захворювання)
Породи з схильністю:
Тер'єри: гіпертиреоз
Кокер-спанієлі, доберман-пінчери: гіпотиреоз
Дрібні породи: гіпоглікемія
Великі породи: проблеми опорно-рухового апарату
Чек-лист №4: Управління середовищем (поки йде діагностика або лікування)
Як користуватися цим чек-листом:
Ці зміни не замінюють діагностику й лікування, але допомагають собаці справлятися, поки ви з'ясовуєте причини.
Вводьте зміни поступово — одне-два за раз, щоб відстежити, що працює. Якщо собаці стало гірше після зміни, поверніться до попереднього режиму й спробуйте інше.
Не чекайте миттєвого ефекту. Циркадіанний ритм відновлюється за 7-14 днів. Мікробіота перебудовується тижнями. Біль може зменшитися швидко, але пам'ять про біль зникає повільніше.
Режим сну і світла
Ранок:
Яскраве світло одразу після пробудження (вікно, прогулянка надворі)
Активність у першій половині дня (прогулянка, гра, навчання)
День:
Можливість спати в тихому місці без переривань
Затемнене місце для денного сну (якщо собака спить удень)
Вечір:
Приглушене світло після заходу сонця (за 2-3 години до сну)