Повідець — зона комфорту та порозуміння

← До змісту

Що таке повідець у стосунках із собакою

Більшість власників бачать у повідці засіб контролю. Собака на повідці не втече, гулятиме там, де потрібно, слідуватиме за нами.

Здається логічним: контролюючи рухи тіла собаки, ми частково контролюємо й її емоційний стан.

Деякі власники настільки бояться, що собака поводитиметься неналежно, що віддають перевагу дуже коротким повідцям. Їм спокійніше, собакам нудніше.

Потім з'явилися шлейки — в них собаки почуваються комфортніше фізично, немає тиску на шию. І довгі повідці від трьох метрів — вони дають собаці ілюзію свободи зі збереженням контролю.

Непоганий вихід для міста, та не панацея.

Повідець як простір безпеки

Я не вважаю повідець ланцюгом, що примушує собаку перебувати поруч.

Для мене повідець означає простір між карабіном на спорядженні і моєю рукою. Дружній, звичний, зручний простір, у якому перебуваємо я і моя собака.

Всередині собака має почуватися в безпеці. Не бути зрадженою партнером по той бік повідця. Не відчувати болю від ривків, негативного стресу від постійного натягу. Не бути притягнутою за повідець до того, що вона оцінює як потенційну загрозу.

Довжина повідця як змінна

Довжина повідця залежить від уміння собаки користуватися наданою свободою.

Повідець буде довшим, якщо собака вміє справлятися з різними подразниками на шляху, не вибухаючи емоційно, не демонструючи агресивної чи імпульсивної поведінки.

Якщо собака впевнено почувається в конкретній ситуації — даю їй більше свободи. Якщо їй важко — повідець коротший.

Довжина повідця залежить від стану собаки, від нашого вміння зрозуміти її стан у певний момент часу. Змінна, не константа.

Контроль без жорстокості

Повідець допомагає контролювати собаку фізично — це очевидно. Утримуючи собаку на повідці, ми можемо контролювати її рухи.

Та контроль не означає жорстке й навмисне заподіяння болю.

Натяг повідця — як міцна рука батька, що тримає дитину при переході жвавої дороги. Сила, яка оберігає здоров'я, а не руйнує.

Собаки не знають, як ходити на повідці

Прогулянка без натягу не вроджена здатність собак. Є собаки з достатнім вигулом усе життя, які постійно тягнуть.

Спокійна прогулянка на повідці вибудовується через розуміючі стосунки з собакою, хорошу комунікацію і нашу здатність допомагати собаці почуватися спокійно поруч із нами. Коли все на місці, залишається просте тренування ходіння без натягу.

Відповідальність зростає

Пристебнули повідець — узяли всю відповідальність за фізичний та емоційний стан собаки.

Собака має розуміти, куди й навіщо ми йдемо. Ми маємо помічати зміни в її поведінці, щоб вчасно допомогти.

Собака на повідці означає посилення нашої відповідальності перед нею, а не зменшення.

Примус руйнує довіру

Повідець не можна використовувати як інструмент примусу. Ми не можемо тягти собаку до того, що викликає у неї тривогу чи страх.

Примушуючи собаку страждати, ми втрачаємо її довіру.

Якщо собака поводиться краще без повідця і стає імпульсивнішою, агресивнішою, коли пристебнута — проблема не в повідці, а в тому, хто його тримає.

Повідець як комунікація

Те, як ми впливаємо на собаку через повідець, важливий момент у наших стосунках із нею.

← До змісту

Перші кроки при натягу повідця

Ці прості кроки допоможуть одразу знизити напругу на прогулянці. Ще до того, як ви почнете повноцінну роботу з поведінкою.

Вони не потребують складних вправ і створюють базу, в якій собаці фізично й емоційно простіше рухатися спокійніше.

Довгий повідець

Один із найпростіших і найважливіших інструментів.

Коли у собаки є хоча б три метри свободи в місті й до десяти метрів на природі, вона може обирати зручний темп, встигати нюхати й міняти напрямок.

Це дає собаці відчуття контролю над своїми діями і безпосередньо знижує стрес.

Головне завдання — навчитися керувати довжиною повідця так, щоб він не був постійно натягнутим. Чим менше контролю через натяг, тим комфортніше обом сторонам.

Комфортне спорядження

Справа не лише в зручності, а й у нашому внеску в спокійний рух.

Незручні нашийники чи шлейки, слизькі або занадто жорсткі повідці створюють постійний фоновий дискомфорт. Навіть якщо це дрібниця, з часом вона посилює роздратування і змушує собаку рухатися швидше й різкіше.

Важливо не лише правильно підібрати шлейку чи нашийник, а й перевірити, наскільки комфортно вам тримати повідець. Якщо повідець ріже руки, у людини з'являється рефлекс постійно його фіксувати, а це створює напругу для собаки.

Право на вибір і дослідження

Ще один базовий елемент нормальних прогулянок.

Коли собака може сама обирати, куди піти, з якою швидкістю рухатися і які місця досліджувати, вона швидше відновлює внутрішню рівновагу.

Чим більше собака змушена слідувати лише за господарем, тим більше накопичується напруга, що потім виливається в хаотичні ривки.

Дозвольте собаці зупинятися там, де їй цікаво, не тягніть її вперед і не поспішайте без потреби.

Прості й передбачувані сигнали

Вони допомагають собаці почуватися впевненіше.

Коли собака розуміє, що зараз буде пауза, а потім рух, вона не намагається постійно вгадувати й пробивати собі дорогу вперед. Це знижує хаотичність рухів і загальний рівень тривожності.

Достатньо ввести пару сигналів — наприклад, "пішли" для старту і "стоп" для паузи — і подавати їх спокійно, завчасно, а не в момент, коли повідець уже натягнутий. Ми з колегою записали відео, як напрацьовуємо такі сигнали з кавказцем і зенненхундом, немаленькими і сильними собаками.

Оцінка стану перед прогулянкою

Проста звичка, яка допомагає налаштуватися на прогулянку.

Одна собака може рухатися спокійно вранці, а ввечері після стресових подій тягти так, що прогулянка перетворюється на боротьбу. Важливо помічати це завчасно, ще до виходу.

Зверніть увагу на позу, характер руху, частоту дихання, рівень збудження загалом.

Якщо собака вже на зводі, краще одразу обрати тихіший, звичний маршрут або дати собаці скинути напругу через рухову активність.

Усі рішення працюють у комплексі

Підходять усім собакам

Ці рішення працюють незалежно від віку, породи чи рівня підготовки.

Ми не навчаємо у звичному розумінні, а створюємо умови, в яких собаці й власнику стає легше.

А вже потім можна переходити до розбору причин і продуманої роботи з натягом.

← До змісту

Чому собака тягне повідець

Повідець натягується, тому що собака починає рухатися швидше або вбік від власника.

Причини такого руху можуть бути різними. Розуміючи їх, ми можемо уникнути натягу повідця в поточний момент і в майбутньому.

Що рухає собакою? Які чинники впливають на неї?

Давайте думати, як собака: тягну, біжу вперед, тому що...

Фізичний дискомфорт

Часто собаки хочуть уникнути тиску, больових відчуттів у ділянці шиї й уходять від них рухом вперед.

Ергономічна шлейка чи зручний нашийник розв'язують проблему.

Занадто повільний темп

Не всі власники можуть підтримувати темп руху своєї собаки і вимагають, щоб та рухалася біля ноги, на короткому повідці.

Собака не може рухатися в потрібному їй темпі, вивчати світ через запахи.

Рішення:

• Подовження повідця мінімум 3-5 метрів
• Можливість відходити вбік, нюхати, вивчати запахи
• Заняття й прогулянки, де собака може реалізувати фізичні потреби: виїзди на природу, місця для бігу без повідця, кінологічний спорт у відповідному режимі

Фізіологічні потреби

Собака могла щільно поснідати, не сходити в туалет на минулій прогулянці — треба терміново спорожнити сечовий міхур, кишечник. Або їй спекотно, холодно, хочеться пити.

Залежно від ситуації:

• Спекотно — піти в тінь, з асфальту на траву, дати води, використати охолоджувальні засоби
• Холодно — прискоритися, пограти, прогрітися разом із собакою
• Туалет — у швидкому темпі дійти до місця, де собака може сходити. Після робочого дня можна вийти на коротку гігієнічну прогулянку, а пізніше — повноцінно погуляти

Емоційний стан власника

Ми з якихось причин на нервах — зриваємося на собаку: емоційно висловлюємося, смикаємо повідець.

Собака хоче бути далі від нас, поки ми в такому стані — прагне підтримувати дистанцію.

Вихід: Дати їй більше простору, можливість піти на довжину повідця. Можна відпустити з повідця — погуляє без нас, поки ми видихнемо і скинемо тягар негативних емоцій.

Соціальні потреби

Собака прагне вивчати запах, мітку. Так влаштована соціально.

У короткостроковій перспективі: У нас не відпадуть ноги, якщо прискоримося разом із собакою, дамо понюхати дуже важливий запах.

У довгостроковій перспективі: Забезпечити собаку достатнім вигулом, можливістю вивчати запахи співплемінників як на повідці, так і без нього. Повідець 3-5 метрів.

Страх і тривога

Собаці тривожно, страшно в момент руху біля жвавої дороги, серед собак, натовпу людей — прискорюється, щоб скинути збудження, залишити ситуацію.

Варіанти дій:

• Піти далі від дороги, обрати інший шлях проходу
• Піти в знайоме безпечне місце для собаки
• Добре, якщо це місце — сам власник. Можна присісти поряд із собакою, навіть обійняти її. Взяти на себе відповідальність, захистити
• У майбутньому працювати над причинами тривоги, страху

Брак навчання

Часто навчають собаку ходити без натягу через "ривок за тягне", "молодець, ласощі — за не тягне".

Поверхневий підхід до розуміння поведінки собаки.

Краще:

• Навчати ходінню "поряд", "стояти", "тихіше, гальмуй" — у позитивному руслі
• При прискоренні собаки знижувати темп, м'яко пригальмовуючи собаку
• Іноді зупинитися, поспілкуватися з собакою — буває, собаки розганяються, забуваючи про того, хто по той бік повідця

Нелінійне розуміння поведінки

Насправді, собака не тягне повідець, а рухається швидше за нас.

Їй потрібно чогось досягти або чогось уникнути.

Ключовий момент — зайти в мотив поведінки.

Собака рухається швидше за нас — що нею рухає?

Який чинник головний?

Усі відразу. Кожен вносить свій внесок — тут і зараз, у конкретній ситуації.

Розуміння мотивів — ключ до розв'язання

Часто причини й чинники впливають на собаку в сукупності.

Якщо хочете зрозуміти мотиви собаки, ставте собі такі питання:

• Чому собака поводиться зараз саме так?
• Хто і що впливає на неї у фізіологічному, емоційному плані?
• Який досвід вона виносить із розв'язання певної ситуації?
• Як це впливає на її рішення в майбутньому?

Тоді приймаєте собаку в її стані, з розумінням ставитеся до поведінки "вона тягне".

Працюєте з усіма чинниками, наскільки це можливо.

← До змісту

Чому поширені методи не завжди спрацьовують

Тому що натяг повідця часто показник не звички рухатися швидко, а стану собаки.

Вона рухається швидше за вас, тому що хоче кудись потрапити або, навпаки, піти подалі.

Поки причину не опрацьовано, механічні методи не працюють. Або працюють так собі. Здебільшого, пригнічуючи собаку, дратуючи вас і собаку.

Зупинки: «Будь деревом»

Ідея методу: Собака тягне — зупиняємося і не рухаємося, поки повідець не ослабне.

Коли може спрацювати: Якщо собака тягне по інерції, трохи розігналася або просто не звертає уваги на темп.

Коли не працює:

• Собаці терміново треба в туалет — стояти на місці марно
• Собака боїться і хоче піти з ситуації — зупинка в страшному місці лише посилить тривогу
• Попереду щось дуже важливе для собаки — вона чекатиме й рватиметься ще сильніше

Розвороти й зміна напрямку

Ідея методу: Собака тягне вперед — розвертаємося й ідемо в протилежний бік.

Коли може спрацювати: Якщо собака трохи розігналася і потрібно переключити її увагу на власника.

Коли не працює:

• Собака втікає від страху — зміна напрямку створить додаткову фрустрацію
• Собака хоче підійти до іншої собаки — розворот може посилити збудження
• У собаки є чітка мета (туалет, знайома територія) — розвороти лише дратують

"Очка": Зоровий контакт

Ідея методу: Собака має дивитися на власника, отримувати ласощі за увагу.

Коли може спрацювати: При роботі з концентрацією в спокійній обстановці, для зміцнення контакту.

Коли не працює:

• Собака перезбуджена чи налякана — фізично не може зосередитися
• У момент сильного стресу чи реакції на подразник
• Коли собаці треба контролювати оточення для безпеки

Ласощі: "Підкріплюємо хорошу поведінку"

Ідея методу: Даємо ласощі, коли повідець не натягнутий, ігноруємо, коли тягне.

Коли може спрацювати: При роботі з уже спокійною собакою, для закріплення навички.

Коли не працює:

• Собака занадто збуджена чи налякана, щоб цікавитися їжею
• Причина натягу сильніша за мотивацію до їжі
• Собака в стресі або болісному стані

Головне правило

Що працює краще

Це не означає, що ці вправи, техніки завжди неефективні. Просто вони не завжди враховують поточний стан, можливості собаки.

← До змісту

Техніки керування повідцем

Що замість ривків

Собака тягне — не смикайте

Зупиніться і міцно тримайте повідець. Сповільніть темп руху.

Якщо собака зупинилася або сповільнилася, можна спокійно поспілкуватися з нею, попросити знизити швидкість. І продовжити прогулянку.

Звісно, ривок може загальмувати собаку в моменті. Можна насмикати так, що собака не тягтиме всю прогулянку.

Та ривок означає нерозуміння собаки, того, що нею рухає в момент натягу повідця.

Собака довго нюхає — не форсуйте

Не смикайте повідець. Розслабтеся, озирніться навколо. Присвятіть цей час собі або спостереженню за собакою.

Дайте їй насолодитися спілкуванням зі світом запахів.

Якщо дуже поспішаєте, можна покликати собаку весело, привітно. Без смикань повідцем. Запропонуйте піти далі, відверніть чимось цікавим, смачним.

Якщо зовсім занюхалася, не чує вас, можна підійти і акуратно поплескати по спині, відволікаючи від процесу.

Насправді, не так довго вони нюхають, вивчаючи мітку чи інші цікаві запахи. Наша поспіх, небажання зрозуміти собаку розтягує в часі такі моменти.

Керування великими собаками

Часто великих сильних собак із дитинства контролюють жорстко і силою. Вважається, що впливати на їхню поведінку можна лише больовою корекцією — суворими нашийниками, ривковими ланцюжками, задушливими нашийниками.

Та великі собаки відрізняються від інших лише розміром і силою. У них такі самі емоційні й фізіологічні реакції, за такими самими законами працює мозок і формується поведінка.

Немає морального й професійного права коригувати їхню поведінку через біль.

Спорядження для великих собак

Техніка утримання

Робота з довжиною повідця: На довгому собака втягне, на занадто короткому не втримаєтеся. 1-1.5 метра зазвичай нормально.

Правильна стійка:

• Ноги на ширині плечей, можна трохи розвернутися, опорну ногу вперед
• Злегка зігнути коліна — знижує центр ваги й покращує стійкість
• Нахил тіла трохи назад — допомагає протистояти тягі собаки
• Руки тримають повідець близько до тіла — використовуємо всю вагу тіла для контролю

Екіпіровка власника:

• Щільне взуття з жорсткою підошвою і хорошим зчепленням
• Взимку — спеціальні льодоступи
• Міцний, зручний одяг, що не обмежує рухи
• Рукавички для кращого захвату й захисту від травм

За що можна зачепити повідець

У екстрених ситуаціях можна обмотати повідець навколо стовпа, дерева, лавки. Накинути на пеньок.

Емоційний сендвіч при реакціях

Коли собака напружується, завмирає, дивиться в упор на іншу собаку чи людину, гарчить, гавкає, робить випади, ви можете відчувати повне безсилля.

Кричите, смикаєте повідець, намагаєтеся переключити собаку, та вона вас не чує.

Емоційний сендвіч допомагає справлятися з реакціями в три етапи: до реакції, під час і після.

До реакції ("до закипання")

Коли собака помічає подразник, та ще не закипіла, важливо залишитися спокійним. Ваш спокій допоможе собаці краще орієнтуватися в ситуації.

Видихніть, подумайте лише про себе і собаку. Нічого страшного не станеться, якщо ви зберігаєте контроль. Собака в надійному спорядженні, ситуація непроста, та керована.

Під час реакції ("закипання")

Коли собака вже закипіла — почала гарчати, гавкати, робити випади — важливо пам'ятати, що вона вас не чує.

Найкраща стратегія — зберігати нейтральну поведінку.

Тримайте повідець міцно, та не смикайте. Не намагайтеся кричати чи сильно впливати на собаку — це лише посилить її стрес.

Ловіть перші ознаки контакту. Залежно від потреб собаки, їй може бути потрібно піти з ситуації, пробігтися, взяти в рот іграшку або просто поїсти.

Після реакції

Коли емоційний пік пройдено, собака потребує відновлення.

Важливо розуміти

Спостереження важливіше за техніки

Найголовніше в керуванні повідцем не конкретні прийоми, а спостереження за собакою, довкіллям, своєю поведінкою.

Вчіться бачити, розуміти сигнали тіла, характер вокалізації своєї і зустрічних собак. Так ви зможете реагувати завчасно, розуміти мотиви, емоційний стан.

Сила в спостереженні, раціональному мисленні, розумінні того, що відбувається з собакою в конкретний момент.

← До змісту

Ривки у спорті та побуті

Фраза "у спорті ж смикають, значить, можна й у побуті" досить слабкий аргумент.

Ривок у сучасному кінологічному спорті, якщо він узагалі застосовується, не просто різке смикання повідця.

Завчасно навчений тактильний сигнал у відпрацьованій системі, де собака з самого початку розуміє його сенс. Знає, в якому контексті він з'являється і як на нього правильно реагувати.

Навіть у спорті ривків стає менше

В обідієнс провідні спортсмени давно відмовилися від ривків, будують роботу на точних маркерах, мотивації й керуванні станом собаки.

У захисних дисциплінах ривки теж поступово поступаються місцем продуманішим рішенням.

І головне — спортивна собака і домашня собака велика різниця.

Чи є альтернатива ривку?

Завжди є.

Чому можна навчитися у спорту?

Компетентні спортсмени відмінно розуміють, що таке драйв і мотивація, як собака переключається між станами, як вибудовується концентрація під навантаженням.

Ці знання цінні, практичні, якщо вміти адаптувати їх до життя домашньої собаки.

Моє ставлення до ривків

Я проти ривків у побуті.

Не тому, що проти спорту.

А тому, що знаю: будь-яку проблему можна розв'язати без ривків.

Через розуміння причин тієї поведінки, яку хочуть виправити ривками.

Коли я можу смикнути повідець?

Тому що:

• Не маю морального й професійного права завдавати дискомфорту і болю тварині
• Працюючи з собаками, думаю, спостерігаю, а не піддаюся емоціям

Як позбутися ривків?

Треба контролювати свою поведінку: фіксувати в голові кожен ривок.

Оцінити контекст ситуації, в якій дозволили собі смикнути собаку.

Замінити ривок іншою дією.

Звісно, ривок може загальмувати собаку в моменті. Можна насмикати так, що собака не тягтиме всю прогулянку.

Чи стане нам від цього легше — питання індивідуальне.

Для мене ривок — крок назад у стосунках із собакою. Симптом нерозуміння, того, що нею рухає в момент натягу повідця.

Думати, а не емоціонувати

Головне правило в роботі з будь-якими проблемами поведінки — спостерігати за собакою, довкіллям, своєю поведінкою.

Думати, а не емоціонувати.

Використовувати комфортне спорядження, яке допоможе і собаці, і вам.

Кожен ривок говорить про негативні емоції та нашу слабкість.

Сила в спостереженні, раціональному мисленні, розумінні того, що відбувається з собакою в конкретний момент.

І в позитивних емоціях, якими треба якомога частіше ділитися з нашими собаками.